1:1 Перве оповіданнє написав я, Теофиле, про все, що Ісус робив і навчав,
1:2 аж до дня, котрого возніс ся, заповідавши через Духа сьвятого апостолам, котрих вибрав;
1:3 перед котрими являв ся Він живий після муки своєї у многих ознаках; і бачили Його сорок днїв, і глаголав про царство Боже;
1:4 і, зібравши їх, заповів їм, з Єрусалиму не виходити, а дожидатись обітування Отця, що про Него чуди від мене.
1:5 Бо Йоан хрестив водою: ви ж хрестити метесь Духом сьвятим по немногих сїх днях.
1:6 Вони ж зійшовшись питали Його, кажучи: Господи, чи не під сей час поставиш Ти знов царство Ізраїлське?
1:7 Рече ж до них: Не вам єсть розуміти час і пору, що Отець положив у своїй властї.
1:8 А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї.
1:9 І, се промовивши, як дивились вони, знявсь угору, і хмара взяла Його від очей їх.
1:10 І, як вони пильно дивились на небо, як Він відходив, аж ось два мужі стали перед ними в білій одежі,
1:11 котрі й сказали: Мужі Галилейські, чого стоїте, дивлячись на небо? Сей Ісус, узятий од вас на небо, так прийде, як видїли ви Його, сходячого на небо.
1:12 Тоді вернулись вони в Єрусалим із гори, званої Оливною, що поблизу Єрусалиму на субітнїй день ходи.
1:13 І ввійшовши, зійшли на гірницю, де пробували Петр та Яков, та Йоан, та Андрей, Филип та Тома, Вартоломей й Матей, ЯковАлхеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів.
1:14 Усї вони пробували однодушне в молитві і благанню - з жінками та. Марисю, матїррю Ісусовою, і з братами Його.
1:15 І ставши тими днями Петр посеред учеників, рече (було ж число імен укупі до ста двайцяти):
1:16 Мужі брати! треба було справдитись писанню сьому, що прорік Дух сьвятий устами Давидовими про Юду, що став ся проводирем тих, котрі схопили Ісуса.
1:17 Полічено ж його до нас, і прийняв був долю служення сього.
1:18 Сей чоловік придбав поле за нагороду неправедну, і, впавши сторч, тріснув надвоє, і вийшло усе нутро його.
1:19 І відомо стало всім домуючим у Єрусалимі, так що прозвано поле теє власною говіркою їх Акельдама, чи то б сказати: поле крови.
1:20 Написано ж в книзі Псальм: Нехай оселя його спустіє, і нехай ніхто не домує в ній, а догляд її нехай прийме инший.
1:21 Треба ж, щоб з мужів, що сходились із нами по всяк час, як входив і виходив між нами Господь Ісус,
1:22 почавши від хрещення Йоанового до дня, як Його взято від нас, був один із сїх укупі з нами сьвідком воскресення Його.
1:23 І поставили двох: Иосифа, званого Варсавою, котрого звали також Юстом, та Маттія.
1:24 І молячись, казали: Ти, Господи, що знаєш серця всіх, покажи одного з сих двох, котрого вибрав єси,
1:25 приняти долю служення сього й апостольства, від котрого відступив Юда, щоб ійти в своє місце.
1:26 І кинули жереб про них; і впав жереб на Маттія; і прилучено його до дванайцяти апостолів.
2:1 А як скінчив ся день пятидесятниці, були всі однодушне вкупі.
2:2 І роздав ся зразу гук (шум) із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сиділи.
2:3 1 явились їм поділені язики, ніби огняні, і сїв на кожному з них.
2:4 І сповнились усі Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.
2:5 Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом.
2:6 Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють.
2:7 Здуміли ся ж усі і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всі оце сі, що розмовляють, Галилейцї?
2:8 Як же се чуємо кожний власну говірку свого, в якій родились,
2:9 Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Месопотамиї, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї,
2:10 і Фригиї, і Памфилиї, й Єгипті і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї,
2:11 Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчв Боже?
2:12 Здумілися ж усї, і в сумніві казали один до одного: Що се має бути?
2:13 Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались.
2:14 Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всі жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє.
2:15 Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня.
2:16 А єсть се, що промовив пророк Йоіл:
2:17 І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тіло ; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодці ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся;
2:18 і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть.
2:19 І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землі: кров і огонь і димову куряву.
2:20 Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний.
2:21 І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся.
2:22 Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте,
2:23 Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили.
2:24 Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї.
2:25 Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся.
2:26 Тим звеселилось серце мов, і зрадїв язик мій; ще ж і тіло мов оселить ся в надії.
2:27 Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння,
2:28 Обявив єси мені дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм.
2:29 Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня.
2:30 Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тілу підійме Христа сидіти на престолі його,
2:31 предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тіло не видїло зотлїння.
2:32 Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки.
2:33 Правицею яс Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.
2:34 Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
2:35 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх.
2:36 Твердо ж нехай знав ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли.
2:37 Почувши ж се, домякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів : Що ж робити нам, мужі брати?
2:38 Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа.
2:39 Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всіх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш.
2:40 І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла.
2:41 Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три.
2:42 Пробували ж у науці апостолській, і в общині, і в ламанню хліба, і в молитвах.
2:43 Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів.
2:44 І всі віруючі були вкупі, і все було в них спільне;
2:45 і продавали маєтки та достатки, і ділили їх на всіх. як кому було треба.
2:46 І що-дня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радості і простотї серця,
2:47 хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня.
3:1 Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї.
3:2 І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостині в тих, що входили в церкву.
3:3 Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостині.
3:4 Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас.
3:5 Він же дивив ся пильно на них, сподіваючись що від них прийняти.
3:6 Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи.
3:7 І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились,
3:8 і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога.
3:9 І видів його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога.
3:10 А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому.
3:11 Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись.
3:12 І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльскі, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він?
3:13 Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів. Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.
3:14 Ви ні Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця,
3:15 а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки.
3:16 І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами.
3:17 І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші.
3:18 Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так.
3:19 Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього,
3:20 і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа,
3:21 котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку.
3:22 Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам.
3:23 Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу.
3:24 І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї.
3:25 Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові: І в насїннї твоїм благословенні будуть усї народи землї.
3:26 Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого.
4:1 Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,
4:2 сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.
4:3 І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.
4:4 Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.
4:5 І сталось, зібрались у ранцї князі їх та старші, та письменники в Єрусалимі,
4:6 та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,
4:7 і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?
4:8 Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!
4:9 коли в нас. оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,
4:10 то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розняли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.
4:11 Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;
4:12 і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.
4:13 Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,
4:14 і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.
4:15 Звелівши ж їм вийти з ради, радились між собою,
4:16 говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.
4:17 Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.
4:18 І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.
4:19 Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш ніж Бога, - судіть.
4:20 Не можна бо нам того, що видїли й що чуди, не говорити.
4:21 Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нічого, за що б їх покарати, задля народу; бо всі прославляли Бога за те, що стало ся.
4:22 Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стада ся ся ознака сцїлення.
4:23 Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.
4:24 Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;
4:25 котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?
4:26 Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.
4:27 Бо зібрали ся оправдана сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,
4:28 зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.
4:29 І нинї. Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,
4:30 і простягай руку Твою на спїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.
4:31 А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.
4:32 Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільне.
4:33 І 8 великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.
4:34 Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,
4:35 та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.
4:36 Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,
4:37 мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.
5:1 Один же чоловік, на ймя Ананїя, в Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,
5:2 та й приховав з ціни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.
5:3 Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з ціни за землю?
5:4 Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй власті було? На що положив єси в твоєму серці діло таке? Ти обманив не людей, а Бога.
5:5 Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обвяв страх великий усіх, що чули се.
5:6 Уставши молодцї, взяли його і винісши поховали.
5:7 І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.
5:8 Озвав ся ж до неї Петр: Скажи мені, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.
5:9 Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.
5:10 Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.
5:11 І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.
5:12 Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.
5:13 З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.
5:14 І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.)
5:15 Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тінь отїнила кого з них.
5:16 Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.
5:17 Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,
5:18 і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.
5:19 Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
5:20 Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.
5:21 Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.
5:22 Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темниці, і вернувшись, оповіли,
5:23 говорячи; Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в середині не знайшли.
5:24 Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнівались, що б воно таке було.
5:25 Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.
5:26 Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.
5:27 І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,
5:28 кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.
5:29 Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу нїж людям.
5:30 Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.
5:31 Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса; щоб дати покаянне Ізраїлеві і оставленнє гріхів.
5:32 І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим,, хто корить ся Йому.
5:33 Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.
5:34 Уставши ж у раді один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,
5:35 і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.
5:36 Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у ніщо.
5:37 Після сього встав був Юда Галилейський під час переписі, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.
5:38 А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або діло се, то обернеть ся в нїщо ;
5:39 коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.
5:40 Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.
5:41 Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.
5:42 І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.
6:1 У тї ж дні, як намножилось учеників, було наріканнє Єленян на Євреїв, що у щоденному служенню не дбають про вдовиць їх.
6:2 Прикликавши ж дванайцять (апостоли) громаду учеників, рекли: Не лвчнть нам, покинувши слово Боже, служити при столах.
6:3 Вигледїть же, брати, сїм мужів із вас доброї слави, повних Духа сьвятого та мудрости, котрих поставимо на сю потріб.
6:4 Ми ж у молитві і в служенню слова пробувати мем.
6:5 І вподобалось слово всїй громаді; і вибрали СтеФана, чоловіка, повного віри і Духа сьвятого, та Филипа, та Прохора, та Никанора, та Тимона, та Пармена, та Миколая, нововірця з Антиохиї,
6:6 котрих поставили перед апостолами, і помолившись положили вони руки на них.
6:7 І росло слово Боже, і намножувалось число учеників у Єрусалимі вельми, й велике множество сьвящеників покорилось вірі.
6:8 Стефан же, повний віри й сили, робив чудеса і ознаки великі між народом.
6:9 Устали ж деякі з школи, званої Либертинців, та Киринейцїв, та Александрийцїв і тих, що з Киликиї та Азиї, перепитуючись із Стефаном.
6:10 І не здолїли встояти проти премудрости й духа, яким глаголав.
6:11 Тодї підгустили вони людей, щоб казали, що чули ми його, як він промовляв слова хульні на Мойсея і Бога.
6:12 І підбурили народ, і старшину, й письменників, і напавши схопили його, і привели в раду,
6:13 і поставили кривих сьвідків, що казали: Сей чоловік не перестає слова хульні говорити проти місця сього сьвятого і проти закону
6:14 чули бо ми, як він казав, що Ісус Назорей зруйнує місце се й перемінить, звичаї, котрі Мойсей передав нам.
6:15 І дивлячись пильно на него всї, що сидїли в радї, видїли лице його якби лице ангела.
7:1 Каже тодї архиєрей: Чи справді се так?
7:2 Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Месопотамиї, перш нїж оселив ся він у Харані,
7:3 і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу.
7:4 Тоді вийшовши в землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете.
7:5 І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги. а обіцяв дати йому її в державу і насінню його після него, як не було в него дитини.
7:6 Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років.
7:7 А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог, і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місці сьому.
7:8 І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів.
7:9 А патриярхи через зависть продали ИосиФа в Єгипет; і був з ним Бог,
7:10 і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю.
7:11 Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Ханаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші.
7:12 Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгипті, післав отцїв наших найперш.
7:13 А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся званим Фараонові рід Йосифів.
7:14 Піславши ж ЙосиФ, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ.
7:15 Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші,
7:16 і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого.
7:17 Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ
7:17 намножувавсь у Єгиптї,
7:18 аж поки настав инший цар, що не знав уже ЙосиФа.
7:19 Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими.
7:20 Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяці в хатї батька його.
7:21 Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина.
7:22 І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах.
7:23 Як же сповнивсь йому сорокодїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
7:24 І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єдиптянина.
7:25 Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасенне; вони ж не зрозуміли.
7:26 Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного?
7:27 Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами?
7:28 Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина?
7:29 Утік же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів.
7:30 А як уплило сорок років, явивсь йому в пустині під горою Сипаєм ангел Господень у поломї огняного куща.
7:31 Мойсей же побачивши дивувавсь видїннвм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него:
7:32 Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись.
7:33 Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, - земля сьвята.
7:34 Дивившись видів я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннв його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет.
7:35 Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі).
7:36 Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгипті, й на Червоному морі, і в пустиш сорок років.
7:37 Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте.
7:38 Се той, що був у зборі в пустині з ангелом, котрий промовляв до него на горі Сипаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам.
7:39 Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет,
7:40 говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало, ся з ним.
7:41 І зробили телця в дні ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх.
7:42 Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзі пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви мені сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв?
7:43 Ні, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого РемФана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона.
7:44 Намет сьвідчення був у отців наших у пустинї, як звелїв Той, Хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив.
7:45 Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днів Давидових.
7:46 Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового.
7:47 Соломон же збудував йому храм.
7:48 Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк:
7:49 Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого?
7:50 Хиба не моя рука зробила се все?
7:51 Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви.
7:52 Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались.
7:53 Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його.
7:54 Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него.
7:55 Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правиці у Бога,
7:56 і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога.
7:57 Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушне на него,
7:58 і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклади одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом,
7:59 і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій.
7:60 Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.
8:1 Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів.
8:2 Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему
8:3 Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволікаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю,
8:4 Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово.
8:5 І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа.
8:6 І вважав народ на слова Филипові однодушне, слухавши і бачивши ознаки, що він робив.
8:7 З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись.
8:8 І стались радощі великі в городі тому.
8:9 Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городі, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий.
8:10 На него вважали всі від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа.
8:11 Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх.
8:12 Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки.
8:13 Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся.
8:14 Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана,
8:15 котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого.
8:16 (Ще бо ні на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.)
8:17 Тоді клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа.
8:18 Видівши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей,
8:19 говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого.
8:20 Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути.
8:21 Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом.
8:22 Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.
8:23 Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе.
8:24 Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали.
8:25 Ті ж, що сьвідвували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували.
8:26 Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде 8 Єрусалиму в Газу; вона пуста.
8:27 І вставши дійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим;
8:28 і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю.
8:29 Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього.
8:30 Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш?
8:31 Вія же каже: Як бо можу, коли ніхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилізши, сїв в ним.
8:32 Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкривав уст своїх.
8:33 У приниженню Його суд Його взято; рід же Його хто з'ясує? бо береть ся з землї життв Його.
8:34 Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого?
8:35 Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса.
8:36 Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись?
8:37 Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос.
8:38 І звелїв з'упинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його.
8:39 Як же вийшли з води. Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись.
8:40 Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию.
9:1 Савло ж, ще дишучи грозьбою та вбийством на учеників Господніх, ї приступив до архиєрея,
9:2 і просив від него листів у Дамаск до шкіл, щоб, коли кого знайде, що с путя того будуть, чоловіків і жінок, звязавши, поприводив у Єрусалим
9:3 Ідучи ж був близько Дамаску, аж ось осияло його сьвітло з неба,
9:4 і, впавши на землю, чув голова глаголючий йому: Савле, Савле, чого мене гониш?
9:5 Каже ж: Хто єси, Господи? Господь же рече: Я Ісус, котрого ти гониш. Трудно тобі проти рожна прати (упиратись).
9:6 І затрусившись та стуманівши, каже: Господи, що хочеш, щоб робив я? А Господь до него: Устань, та йди в город; і скажеть ся тобі, що маєш робити.
9:7 Люде ж, що йшли з ним, стояли з'умівшись, чуючи голос, нікого ж не бачивши.
9:8 Устав же Савло з землї; як же відтворив очі, нїкого не бачив. І вели його за руку, та й приведи в Дамаск.
9:9 І був він три днї невидющим, і не їв і не пив.
9:10 Був же один ученик у Дамаску, на ймя Ананїя; і рече йому Господь у видїннї: Ананїє! Він же каже: Ось я, Господи.
9:11 Господь же до него: Уставши, йди на улицю, що зветь ся Простою, та й пошукай у Юдиній хатї Тарсянина, на ймя Савла; ось бо він молить ся,
9:12 І видїв (Савло) у видїннї чоловіка, на ймя Ананїю, що (нїби) ввійшов і положив руку на него, щоб прозрів.
9:13 Відказав же Ананїя: Господи, я чув од многих про чоловіка сього, скільки він зла заподіяв сьвятим твоїм у Єрусалимі;
9:14 і тут має власть од архиєреїв вязати всїх, хто призиває імя Твоє.
9:15 Рече ж до него Господь: Іди, бо сей у мене вибрана посудина, щоб нести ймя моє перед поган, і царів і синів Ізраїлевих:
9:16 я бо покажу йому, скільки мусить він за ймя моє терпіти.
9:17 ІІійшовши Ананїя, ввійшов у господу та, положивши на него руки, рече: Савле брате! Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозі, котрою йшов єси, післав мене, щоб ти прозрів і сповнив ся Духом сьвятим.
9:18 І зараз із очей йому, мов би луска, спало, і прозрів того часу, та й вставши, охрестив ся.
9:19 І прийнявши їжу, покрепив ся. Був же Савло з учениками, що в Дамаску, днїв кілька.
9:20 І зараз проповідував по школах Христа, що се Син Божий.
9:21 Дивувались же усї, хто чув, і казали: Чи се не той, що погубляв у Єрусалимі призиваючих се імя, та й сюди на те прийшов, щоб, звязавши їх, вести до архиєреїв?
9:22 А Савло вбивавсь у силу та в силу, й перемагав Жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос.
9:23 Як же сповнилось доволї днїв, змовили ся Жиди, вбити його.
9:24 Довідав ся ж Савло про змову їх. А вони стерегли воріт день і ніч, щоб його вбити.
9:25 Взявши ж його ученики в ночі, спустили через мур у коші.
9:26 Прийшовши ж Савло в Єрусалим, пробував пристати в ученики; та всі боялись його, не діймаючи віри, що він ученик.
9:27 Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видїв Господа, і як він глаголав йому, та як у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове.
9:28 І ввіходив і виходив з ними в Єрусалимі.
9:29 І одважно проповідував імя Господа Ісуса й розмовляв і змагав ся з Єленянами; вони ж лагодились убити його.
9:30 Довідавшись же брати, привели його в Кесарию, та й вислали його в Тарс.
9:31 Церкви ж по всій Юдеї і Галилеї і Самариї мали впокій, будуючись і ходячи в страсї Господнім, а потіхою сьвятого Духа намножувались.
9:32 Стало ся ж, як переходив Петр усї, прийшов і до сьвятих, що проживали в Лиддї.
9:33 Знайшов же там одного чоловіка, на ймя Єнея, що на ліжку лежав вісїм років, будучи розслабленим.
9:34 І рече йому Петр: Єнею, оздоровлює тебе Ісус Христос; устань, та й постели собі. І зараз устав.
9:35 І бачили його всі, що жили в Лиддї та в Саронї, котрі навернулись до Господа.
9:36 Була ж в Йоппиї одна учениця, на ймя Тавита, що перекладом зветь ся: Сарна. Ся була повна добрих учинків і милостинї, що робила.
9:37 Стало ся ж, що тими днями занедужавши, вмерла вона. Обмивши ж її, положили в гірницї.
9:38 Як же близько була Лидда від Йоппиї, то ученики, почувши, що Петр там, післали двох чоловіків до него, просячи, щоб не загаявсь прийти до них.
9:39 Устав же Петр, та й пійшов а ними. Як же прийшов, повели його в гірницю; і обступили його всї вдовицї плачучи й показуючи одежу й шматтє, що їм посправляла, бувши з ними Сарна.
9:40 Випровадивши ж Петр усїх і приклонивши колїна, молив ся, і, обернувшнсь до тіла, рече: Тавито, встань, вона ж відкрила очі свої і, побачивши Петра, сіла.
9:41 Подавши їй руку, підвів її, покликавши ж сьвятих та вдовиць, поставив її перед ними живу.
9:42 І знане се стало по всій Йоппиї, і многі увірували в Господа.
9:43 Стало ся ж, що доволї днїв пробував він у Йоппиї у одного Симона кожемяки (гарбаря).
10:1 Був же один чоловік у Кесариї, на ймя Корнелий, сотник із роти, званої Італийською,
10:2 побожний і богобоязливий з усїм домом своїм, подавав він багато милостинї народові, і молив ся всякого часу Богу.
10:3 Видів же він у видінні ясно коло девятої години, як ангел Божий ввійшов до него й промовив йому: Корнелию!
10:4 Він же, глянувши на него, злякав ся, і каже: Чого, Господи? Рече ж йому : Молитви твої і милостинї твої спогадались перед Богом.
10:5 Пішли ж тепер у Йоппию людей та приклич Симона, що прозиваєть ся Петром.
10:6 Він гостює в одного Симона кожемяки, що хата його над морем. Сей скаже тобі, що маєш робити.
10:7 Як же пійшов ангел, що глаголав до Корнелия, покликавши він двох слуг своїх, та побожного воїна з тих, що стерегли його,
10:8 і розказавши їм усе, післав їх у Йоппию.
10:9 Назавтра ж, як буди в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години.
10:10 Став же голодний і забажав їсти; як же готовили, найшло на него захопленнє,
10:11 і видить небо відчинене, і що сходить до него посудина якась, наче обрус великий, по чотиром кінцям звязаний і спускаючий ся на землю,
10:12 в котрому були всякі чотироногі землї, і зьвірі, і повзючі, і птиці небесні.
10:13 І роздав ся голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їж.
10:14 Петр же каже: Нї, Господи, ніколи бо не їв я нічого поганого та нечистого.
10:15 А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань.
10:16 Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо.
10:17 Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видів, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт,
10:18 і покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на прізвище Петр?
10:19 Коли ж думав Петр про видїннє, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе.
10:20 Уставши ж, зійди та йди з ними, не розбираючи; бо я післав їх.
10:21 Зійшовши ж Петр до чоловіків, посланих до него від Корнелия, рече: Ось я, кого шукаєте? Що за причина, для котрої прийшли?
10:22 Вони ж кажуть: Корнелий сотник, чоловік праведний, і богобоязливий, і доброї слави між усїм народом Жидівським, був наставлений від ангела сьвятого покликати тебе в господу свою і послухати словес від тебе.
10:23 Закликавши ж їх, угостив. Назавтра ж вийшов Петр із ними, і деякі з братів з Йоппиї пійшли з ним.
10:24 А другого дня увійшли в Кесарию. Корнелий же дожидав їх, скликавши родину свою і близьких приятелїв.
10:25 Як же стало ся, що ввійшов Петр, зустрівши його Корнелий, упав у ноги та й уклонив ся.
10:26 Петр же підвів його, говорячи: Встань; я таки же чоловік.
10:27 І, розмовляючи з ним, увійшов, і знаходить многих, що посходились.
10:28 І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та мені Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав.
10:29 Тим я, не відмовляючись, прийшов покликаний. Питаю ж оце, для чого покликали мене?
10:30 І каже Корнелий; Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годині молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежї.
10:31 і рече: Корнелию, вислухана твоя молитва, і милостині твої згадано перед Богом.
10:32 Пішли ж в Йоппию та поклич Симона, що зветь ся Петром. Він гостює в господі в Симона кожемяки, над морем. Він, прийшовши, глаголати ме тобі.
10:33 Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога.
10:34 Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог,
10:35 а в кожному народі, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому.
10:36 Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа(се Господь усіх);
10:37 ви знаєте слово, що було по всій Юдеї, почавши від Гадилеї після хрещення, що проповідував Йоан,
10:38 Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всіх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним.
10:39 І ми сьвідки всього, що Він розбив і в землї Жидівській, і в Єрусалимі; котрого убили й повісили на дереві.
10:40 Сього, воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним
10:41 не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, - нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих.
10:42 І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим.
10:43 Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його.
10:44 Ще, як промовляв Петр слова сї, найшов Дух сьвятий на всіх, хто слухав його.
10:45 І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром. що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся.
10:46 Чули бо їх, що розмовляли мовами і величали Бога. Тоді озвав ся Петр:
10:47 Чи може хто боронити води, щоб оцім охреститись, котрі Духа сьвятого прийняли, як і ми?
10:48 І звелів їм охреститись в імя Господнє. Тоді просили його, щоб пробув у них кілька днів.
11:1 Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.
11:2 І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,
11:3 кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.
11:4 Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи:
11:5 Був я в городі, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене.
11:6 Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землі, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.
11:7 І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.
11:8 Я ж сказав: Нї, Господи, бо ніщо погане або нечисте ніколи не входило в уста мої.
11:9 Відказав же мені голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,
11:10 Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.
11:11 І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.
11:12 Сказав же мені Дух ійти з ними, нічого не розбираючи. Пішли яе зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;
11:13 і звістив нам, як видїв ангела в господі своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.
11:14 Він глаголати ме слова до тебе котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.
11:15 Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.
11:16 Згадав я тоді слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.
11:17 Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?
11:18 Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаянне в життє!
11:19 Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нікому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.
11:20 Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.
11:21 І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.
11:22 Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;
11:23 котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.
11:24 Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.
11:25 Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,
11:26 і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.
11:27 Тих же днів прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.
11:28 Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча мав бути по всій вселеннїй, яка й постала за Кдавдия кесаря.
11:29 З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на допомогу братам, що жили в Юдеї.
11:30 Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.
12:1 Під той же час здвигнув цар Ірод руки, щоб мучити деяких із церкви.
12:2 Вбив же Якова, брата Йоанового, мечем,
12:3 а видївши, що се подобаеть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж дні опрісноків.)
12:4 І схопивши його, посадив у темницю, передавши чотиром четверицям воїнів стерегти його, задумавши після пасхи вивести його перед народ.
12:5 Стережено ж Петра в темниці; церква ж без перестану молилась Богу за него.
12:6 Як же мав його вивести Ірод, спав тієї ночи Петр між двома воїнами, скований двома залїзами; а сторожі перед дверима стерегли темниці.
12:7 І ось ангел Господень став перед ним, і сьвітло засияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його.
12:8 І рече ангел до него: Підпережись та підвяжи постоли твої. Зробив же так. І рече йому: Надїнь одежу твою, та йди за мною.
12:9 І, вийшовши, вийшов слїдом за ним, і не знав, що се правда, що сталось через ангела; думав же, що видїннє бачить.
12:10 Минувши ж перву сторожу й другу, прийшли до залїзних воріт, що вели в город, котрі самі собою відчинились їм; і вийшовши пройшли одну улицю, і зараз відступив ангел від него.
12:11 І, прийшовши Петр до себе, рече: Тепер знаю справді, що післав Господь ангела свого, і вирвав мене з руки Іродової і від усього дожидання народу Жидівського.
12:12 І зміркувавши, прийшов до хати Мариї, матери Йоана, званого Марком, де многі зібрались і молились.
12:13 Як же постукав Петр у сїнешні двері, вийшла послухати дївчина, на ймя Рода;
12:14 і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила дверей, а вбігши, сповістила, що Петр стоїть під дверима.
12:15 Вони ж сказали до неї: Збожеволіла єси. Вона ж таки говорила, що се так. Вони ж казали: Се ангел його.
12:16 Петр же не перестав стукати; відчинивши ж, увиділи його, та й здивувались.
12:17 Махнувши ж їм рукою, щоб мовчали, оповів їм, як Господь вивів його з темниці. Рече ж: Сповістіть Якова та братів про се. І, вийшовши, пійшов у друге місце.
12:18 Скоро ж настав день, зробивсь немалий переполох між воїнами, що стало ся з Петром.
12:19 Ірод же, пошукавши його, й не знайшовши, судив сторожів, та й звелїв покарати їх. І перейшовши з Юдеї в Кесарию, жив (там).
12:20 Лютував же Ірод на Тирян та на Сидонян. Прийшовши ж однодушно до него, й приєднавши Бласта, царського постельника, просили примирря; бо земля їх живилась од царської.
12:21 Призначеного ж дня Ірод, одігшись у царські шати і сівши на престолі, промовляв до них:
12:22 Народ же покликував: Голос Бога, а не чоловіка!
12:23 Зараз же поразив його ангел Господень за те, що не віддав слави Богу ; і з'їли його черви, і вмер.
12:24 Слово ж Боже росло і множилось.
12:25 Варнава ж та Савло вернулись із Єрусалиму, сповнивши службу, і взявши з собою Йоана, званого Марком.
13:1 Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителі: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.
13:2 Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть мені Варнаву та Савла на діло, до котрого покликав я їх.
13:3 Тоді вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх.
13:4 Вони ж, послані від Духа сьвятого, прийшли у Селевкию, а звідтіля відплили в Кипр.
13:5 І, бувши в Саламинї, проповідували слово Боже по школах Жидівських , мали ж і Йоана за слугу.
13:6 Пройшовши ж остров аж до Пафи, знайшли одного чарівника, Жидівського лжепророка, на ймя Вар-Ісуса,
13:7 котрий був у старости Сергія Павла, чоловіка розумного. Сей, покликавши Варнаву та Савла, бажав слухати слово Боже.
13:8 Противив ся ж їм Єлима чарівник (так бо перекладаєть ся імя його), шукаючи одвернути старосту од віри.
13:9 Савло ж, - (він же) й Павел, сповнившись сьвятим Духом, і подивившись на него,
13:10 сказав: Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! чи (нїколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господні?
13:11 Оце ж рука Господня на тебе, й будеш слїпий, і не бачити меш сонця до часу. І зараз обняв його туман і темрява й слоняючись (мацяючи) шукав, хто б його провів за руку.
13:12 Тодї видївши староста, що сталось, увірував, дивуючись наукою Господньою.
13:13 Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим.
13:14 Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посідали.
13:15 Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте.
13:16 Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте:
13:17 Бог народу Ізраїлського вибрав отців наших, і підняв угору народ, як був він захожим у землї Єгипецькій, і рамям високим вивів їх з неї.
13:18 І до сорока літ годував їх у пустині.
13:19 А зруйнувавши, сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх.
13:20 А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддів до Самуїла пророка.
13:21 А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Веняминового, на сорок лїт.
13:22 А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою.
13:23 Із його ж насіння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спаситедя Ісуса,
13:24 перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому.
13:25 Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати.
13:26 Мужі брати, синове роду Авраамового, і всі богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано.
13:27 Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що - суботи, сповнили їх, осудивши Його,
13:28 і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його.
13:29 Як же скінчилось усе, що пре Него писано, знявши з дерева, положили у гробі;
13:30 Бог же воскресив Його з мертвих,
13:31 Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми.
13:32 А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям,
13:33 що його Бог сповнив нам, дітям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогодні родив Тебе.
13:34 А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт.
13:35 Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння.
13:36 Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїнне;
13:37 Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння.
13:38 Відоме ж нехай буде вам, мужі к брати, що через Него вам прощенне гріхів проповідуєть ся;
13:39 і від чого не могли ви у законі :, Мойсейовім справдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.
13:40 Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:
13:41 Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, діло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам.
13:42 Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї.
13:43 Як же розійшлась школа, тоді многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.
13:44 А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.
13:45 Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.
13:46 Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.
13:47 Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасенне до краю землї.
13:48 Слухаючи ж погане, зраділи, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя.
13:49 Розносило ся ж слово Боже по всій тій сторонї.
13:50 Жиди ж наустили побожних та І поважних жінок і перших у городі, і підняли гоненне на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх.
13:51 Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию.
13:52 Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом.
14:1 Стало ся ж в Їкониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян.
14:2 Невірні ж Жиди підіймали й озлобляди душі поган на братів.
14:3 Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх.
14:4 Та розділилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами.
14:5 Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх,
14:6 вони довідавшись, повтікали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю,
14:7 і там благовіствували.
14:8 А один чоловік у Листрі сидів невдужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий ніколи не ходив.
14:9 Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати,
14:10 рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив.
14:11 Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас.
14:12 Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова.
14:13 Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотів зробити посьвят разом з народом.
14:14 Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ,
14:15 і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуемо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них.
14:16 Він у минувші часи попустив усім поганам ходити дорогами їх.
14:17 Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші.
14:18 се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту.
14:19 Прийшли ж з Антиохиї та Їкониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер.
14:20 Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию.
14:21 І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию,
14:22 укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже.
14:23 Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.
14:24 І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию.
14:25 А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию,
14:26 а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодаті Божій на дїло, котре сповнили.
14:27 Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри.
14:28 Пробували ж там час немалий з учениками.
15:1 І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.
15:2 Як же почав ся спір і немале змаганне Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.
15:3 Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.
15:4 Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.
15:5 Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.
15:6 І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.
15:7 Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.
15:8 І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,
15:9 і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.
15:10 Тепер же чого спокутуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, ні ми не здолїли носити.
15:11 Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.
15:12 Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.
15:13 Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.
15:14 Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.
15:15 З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:
15:16 Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,
15:17 щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.
15:18 Звісні од віку Богові всі діла Його.
15:19 То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;
15:20 а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.
15:21 Мойсей бо від стародавніх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.
15:22 Зводили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів мізк братами,
15:23 написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.
15:24 Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;
15:25 то зводилось нам, зібравшим ся однодушне вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,
15:26 людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.
15:27 Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.
15:28 Зводилось бо сьвятому Духу та й нам, ніякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:
15:29 щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.
15:30 Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.
15:31 Прочитавши ж (ті), зраділи від сього потїшення.
15:32 Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.
15:33 Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.
15:34 Зводив же Сила зостатись там.
15:35 Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.
15:36 По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всіх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.
15:37 Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.
15:38 Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на діло.
15:39 Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,
15:40 Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,
15:41 і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.
16:1 Прийшовже у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,
16:2 що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.
16:3 Сього схотів Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всі батька його, що був Грек.
16:4 Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єріусалимі.
16:5 Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.
16:6 Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.
16:7 Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.
16:8 Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.
16:9 І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонцю, поможи нам.
16:10 Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонцю, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.
16:11 Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию,. другого ж дня в Неаполь,
16:12 а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї - осада. Пробували ж ми в сьому городі кілька днїв.
16:13 А субітнього дня вийшли геть а города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посідавши говорили до жінок, що посходились.
16:14 І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголанє від Павла.
16:15 Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.
16:16 Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.
16:17 Ся, йдучи слїдом за Павлом та. за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.
16:18 Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.
16:19 Видївши ж пани її, що пропала надія заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.
16:20 І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,
16:21 і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.
16:22 І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звеліли бити їх.
16:23 І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
16:24 Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
16:25 О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
16:26 Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
16:27 Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відтинені двері темниці, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтікали вязники.
16:28 Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нічого лихого, всї бо ми тут.
16:29 Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сиди,
16:30 а, вивівши їх геть, каже: Добродії, що менї робити, щоб спастись?
16:31 Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.
16:32 І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.
16:33 І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.
16:34 І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.
16:35 Як же настав день, прислали воїводи наличників, кажучи: Відпусти людей сих.
16:36 Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;
16:37 Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.
16:38 Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, дцо вони Римляне.
16:39 І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.
16:40 І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утішили їх, та й пійшли.
17:1 Перейшовши ж Амфиполь та Аполонию, прийшли в Солунь, де була школа Жидівська.
17:2 По звичаю ж своєму, ввійшовши до них Павел, три суботи розмовляв з ними з писання,
17:3 виказуючи і доводячи, що треба було Христу постраждати і воскреснути з мертвих, і що се Христос Ісус котрого я звіщаю вам.
17:4 І деякі з них увірували, та й пристали до Павла та Сили, і побожних Єленян велике множество і жінок значних немало.
17:5 Завидуючи невірні Жиди, і назбиравши гультяїв, якихсь поганих людей, і зібравши купу, збунтували народ, і напавши на хату Ясонову, шукали їх, щоб вивести перед народ.
17:6 Не знайшовши ж їх, поволокли Ясона та кілька братів до городської старшини, гукаючи: Ті, що заколотили вселенну, і сюди поприходили;
17:7 Ясон прийняв їх; і всї вони йдуть проти уставів кесаревих, говорячи, що єсть иншій цар, Ісус.
17:8 Стрівожили ж вони народ і городську старшину, що чули се.
17:9 І взявши поруку у Ясона і в иншнх, відпустили їх.
17:10 Брати ж зараз уночі вислали Павла та Силу у Верию. Прибувши вони (туди), прийшли в Жидівську школу.
17:11 Сї ж були благороднїщі від тих, що в Солунї; вони прийняли слово з великою охотою, що-дня розбираючи писаннє, чи так воно є.
17:12 Многі ж з них увірували, і з Єленських жінок поважних і з чоловіків не мало.
17:13 Як же довідались ті, що з Солуня Жиди, що і в Вериї проповідуєть ся від Павла слово Боже, то прийшли й сюди, бунтуючи народ.
17:14 Зараз же післали тодї брати Павла, щоб йшов ніби над море, а Сила та Тимотей зостались.
17:15 Ті, що провожали Павла, провели його аж до Атин, і, прийнявши наказ до Сиди та Тимотея, щоб як найборжій прийшли до него, пійшли.
17:16 Як же дожидав їх Павел в Атинах, кипів дух його в йому, бачивши город, одданий ідольству.
17:17 Розмовляв же в школї з Жидами та з побожними, та й на торгу що-дня з тими, з ким довело ся.
17:18 Деякі ж з Фидософів Епикуреїв та Стоїків змагали ся з ним; і одні казали: Що хоче сей балакайло сказати? инші ж: Здаєть ся, буде проповідником чужих богів, - бо благовіствував їм Ісуса та воскресеннє.
17:19 І, схопивши його, повели в Ареопаг, говорячи: Чи можемо знати, що се ти за нову таку науку проповідуєш?
17:20 Чуже бо щось вносиш в уші наші; то хочемо знати, що воно має бути.
17:21 Усї бо Атиняне і захожі чужоземці ні про що инше не дбали, як говорити або слухати що нове.
17:22 Ставши ж Павел посерединї Ареопага, рече: Мужі Атиняне, по всьому виджу, що ви вельми побожні.
17:23 Бо, ходячи та дивлячись на божниці ваші, знайшов я жертівню, на котрій написано: Невідомому Богу. Кому ж ви, не відаючи, поклоняєтесь, того я проповідую вам.
17:24 Бог, що сотворив сьвіт і все в йому, сей неба і землї. Господь, не в рукотворних храмах домує,
17:25 нї від рук чоловічих служеннє приймає, дознаючи нужду в чому; сам бо дає всїм життє, і диханнє, і все;
17:26 і зробив з однієї крови ввесь рід чоловічий, щоб жила на всему лиці землї, відграничивши наперед призначені часи і гряницї домування їх,
17:27 щоб шукали Господа, чей намацяють Його та знайдуть, хоч недалеко (Він) від кожного з нас.
17:28 Ним бо живемо й двигаємось, і єсьмо, як і деякі з ваших поетів мовляли: Його бо й рід ми.
17:29 Бувши ж оце Божим родом, не мусимо думати, що Божество похоже на золото, або на камінь, різьбу, іскуства і видумки чоловічої.
17:30 От же не вважаючи на часи незнання, Бог тепер повеліває всїм людям усюди каятись;
17:31 бо призначив день, в котрий судити ме вселенну правдою через Чоловіка, котрого наперед постановив, подаючи певноту всїм, воскресивши Його з мертвих.
17:32 Чуючи про воскресеннє мертвих, деякі сьміялись, инші ж казали: Послухаємо тебе знов про се.
17:33 І так Павел пійшов з посеред них.
17:34 Деякі ж люде, приставши до него, увірували, між котрими і Дионисий Ареопагит, і жінка на ймя Дамара, і инші з ними.
18:1 Після сього, покинувши Павел Атини, прийшов у Коринт,
18:2 І, знайшовши одного Жидовина, на ймя Авкилу, родом Понтянина, тільки що прибувшого з Італиї, і Прискилу, жінку його (бо Клавдий повелїв, щоб усї Жиди вийшли з Риму), прийшов до них.
18:3 А, бувши одного з ними ремесла, пробував у них і робив; були бо наметники по ремеслу.
18:4 І розмовляв що-суботи в школї, і пересьвідчував Жидів і Єленян.
18:5 Як же прийшов з Македониї Сила та Тимотей, був Павел спонукуваний духом, сьвідкуючи Жидам про Христа Ісуса.
18:6 Як же противились вони і хулили, струснувши він одежу, рече до них: кров ваша на голови ваші; я чистий; від нинї між погане йду.
18:7 І, пійшовши звідтіля, прийшов у господу одного, на ймя Юста, що поклоняв ся Богу, котрого господа була обіч школи.
18:8 Крисп же, шкільний старшина, увірував у Господа з усїм домом своїм, і многі з Коринтян, почувши, увірували, та й охрестились.
18:9 Рече ж Господь у нічному видінню Павлу: Не бій ся, тільки говори й не мовчи:
18:10 бо я з тобою, і ніхто не одважить ся тобі нїчого лихого заподіяти; бо в мене багато людей у сьому городі.
18:11 І пробував там рік і шість місяців, навчаючи між ними слова Божого.
18:12 Як же старостував Галион в Ахаї, напали однодушне Жиди на Павла, та й повели його перед суд,
18:13 говорячи, що він намовляє людей проти закону шанувати Бога.
18:14 Як же хотів Павел одкрити уста. каже Галион до Жидів: Жидове, коли б (тут була) кривда яка, або лихе діло, вислухав би я вас (до слова).
18:15 Коли ж (тут) питанне про слово, та імена, та про закон ваш, то гледїть самі; суддею бо сього не хочу бути.
18:16 Та й повиганяв їх із судища.
18:17 Тодї всі Єленяне, взявши Состена, шкільного старшину, били його перед судищем; та Галионові було про те байдуже.
18:18 Павел же, пробувши там ще доволі днів, попрощавшись із братами, поплив у Сирию (а з ним Прискила й Авкила), остригши голову в Кинхреях; бо зробив був обітницю.
18:19 Прибувши ж у Єфес, зоставив тих там, сам же, ввійшовши в школу, розмовляв з Жидами.
18:20 Як же просили його, щоб довший час побув у них, не зволив,
18:21 а попрощав ся з ними, говорячи: Притьмом мушу сьвято, що надходить, сьвяткувати в Єрусалимі; та вернусь знов до вас, коли буде воля Божа. І поплив з Єфесу.
18:22 А прибувши в Кесарию, вступив (до Єрусалиму), і привитавши церкву, пійшов ув Антиохию.
18:23 І, пробувши тут час якийсь, вийшов, проходячи рядом Галацьку сторону та Фригию, і утверджуючи всїх учеників.
18:24 Один же Жидовин, на ймя Аполос, родом Александриєць, чоловік вимовний і сильний у писаннях, прийшов у Єфес.
18:25 Сей був наставлений на путь Господень, і палаючи духом, промовляв і навчав пильно про Господа, знаючи тільки про хрещеннє Йоанове.
18:26 І почав одважно говорити в школі. Слухаючи ж його Авкила та Прискила, прийняли його, і виложили йому доладнїщ путь Господень.
18:27 Як же захотїв він перейти в Ахаю, писали брати ученикам, напоминаючи прийняти його; а він прибувши, много помагав тим, що увірували благодаттю;
18:28 сильно бо обличав Жидів прилюдно, доводячи писаннями, що Ісус єсть Христос.
19:1 Стало ся ж, як був Аполос у Коринті, пройшовши Павел верхні сторони, прибув у Єфес, і, знайшовши деяких учеників,
19:2 рече до них: Чи прийняли ви Духа сьвятого, увірувавши? Вони ж жазали йому: Ба й не чували, чи е Дух сьвятий.
19:3 І рече до них: У що ж ви хрестились? Вони ж казали: В Йоанове хрещеннє.
19:4 Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса.
19:5 Почувши ж се, хрестились в імя Господа Ісуса.
19:6 І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували.
19:7 Було ж усїх до дванайцяти чоловік.
19:8 Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про царство Боже.
19:9 Як же деякі закаменіли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана.
19:10 Се діялось два роки, так що всї, що проживали в Азиї, слухали слово Господа Ісуса, - Жиди й Єленяне.
19:11 І не малі чудеса робив Бог руками Павловими,
19:12 так що на недужих вкладали з тіла його хустки або рушники, й покидали їх недуги, й злі духи виходили з них.
19:13 Почали ж деякі з тиняючих ся Жидів-заклинателів іменувати над маючими духів лукавих імя Господа і Ісуса, говорячи: Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павел проповідує.
19:14 Було ж якихсь сім синів Скеви Жидовина архиєрея, що се робили.
19:15 Та дух лукавий озвавшись, казав: Ісуса знаю, і Павла знаю; ви ж хто такі?
19:16 І кинувсь на них чоловік, що в йому був дух лукавий, і, опанувавши їх, подужав їх так, що нагі й зранені повтікали з того дому.
19:17 Стало ся ж се відоме всїм Жидам і Єленянам, що жили в Єфесї; і попав страх на всіх їх, і величано імя Господа Ісуса.
19:18 І многі з вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої.
19:19 Доволі ж багато з тих, що робили чари, позносивши книги свої, попалили перед усїма; і злічено ціну їх, і налїчено пятьдесять тисяч срібняків.
19:20 Так потужно росло слово Господнє і укріплялось.
19:21 Як же се сповнилось, постановив Павел у дусї, пройшовши через Македонию та Ахаю, ійти в Єрусалим, говорячи, що, побувши там, мушу й Рим побачити.
19:22 Піславши ж у Македонию двох послугуючих йому, Тимотея та Єраста, сам пробув
19:22 ся) час ув Азиї.
19:23 Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь.
19:24 Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток.
19:25 Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш;
19:26 та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всій Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних.
19:27 І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богині Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величче тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся.
19:28 Вислухавши се і сповнившись гнївом, закричали, говорячи: Велика Артемида Єфеська!
19:29 І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушне до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожніх товаришів Павлових.
19:30 Як же хотів Павел увійти між народ, не пустили його ученики.
19:31 І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру.
19:32 Инші ж що инше гукали; була бо громада заколочена, і більша з них (часть) не знала, чого посходились.
19:33 З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотів був оправдуватись перед народом.
19:34 Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида ЄФеська!
19:35 Утихомиривши ж писар народ, каже: Мужі ЄФеські, що б то був за чоловік, котрий не знав би, що город ЄФес шануватель великої богині Артемиди і Диопета!
19:36 А коли нїчого проти сього не можна сказати, то треба вам угамуватись і нїчого нерозважно не робити.
19:37 Привели бо ви чоловіків сих, що ні сьвятого не крали, нї богинї вашої не хулили.
19:38 Коли ж Димитрий та ремісники що з ним, мають з ким справу, то (на се) судді судять і є старости; нехай позивають один одного.
19:39 А коли чого иншого допевняєтесь, то у законному зборі розсудить ся.
19:40 Бо ще опасуємось, щоб не обвинувачено нас за сегоднїшню бучу, не маючи жадної причини, котрою могли б справдити се збіговище.
19:41 І, се промовивши, розпустив громаду.
20:1 А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.
20:2 Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.
20:3 Поживши ж (там) три місяці, як засіли на него Жиди, коли хотів був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.
20:4 Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.
20:5 Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї.
20:6 Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днів у Трояду, де пробули сім день.
20:7 Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.
20:8 Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.
20:9 Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павед промовляв много, похилрзпшсь зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.
20:10 Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.
20:11 Зійшовши ж угору, переломив хліб, і попоївши, бесідував богато аж до зорі, та й пійшов.
20:12 Привели ж хлопця живого і втішились немало.
20:13 Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотівши звідтіля взяти Павла, тав бо звелів, хотівши сам ійти пішки.
20:14 Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.
20:15 А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.
20:16 Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.
20:17 З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.
20:18 Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,
20:19 служачи Господові з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся мені од Жидівського чигання,
20:20 і що я ні від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,
20:21 сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаянне перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
20:22 І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся мені.
20:23 Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.
20:24 Та ні про що я не дбаю, й не дорога мені душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати евангелию благодати Божої.
20:25 І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.
20:26 Тим я сьвідкую вам сьогодні, що чистий я від крові всіх.
20:27 Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.
20:28 Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.
20:29 Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.
20:30 І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.
20:31 Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.
20:32 А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.
20:33 Срібла або золота або одежі, - нічого не жадав я.
20:34 Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оці руки мої.
20:35 У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щасте давати, ніж приймати.
20:36 І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.
20:37 Доволї ж було плачу у всіх, і, впавши на шию Павлові, цілували його,
20:38 смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.
21:1 Як же сталось, що ми поплили, попрощавшись із ними, то просто верстаючи дорогу, прибули ми в Кон, другого ж дня в Родос, а з відтіля в Патару.
21:2 І, знайшовши корабель, що плив у Финикию, сївши, поплили ми.
21:3 Зуздрівши Кипр і минувши його лїворуч, поплили ми в Сирию, та й пристали в Тирі, там бо треба було кораблю скинути тягар.
21:4 І, знайшовши учеників, пробули ми там сім день. Вони Павлові казали Духом не йти в Єрусалим.
21:5 А як ми скінчили днї, вийшовши пійшли ми; а всі провожали нас із жінками й дітьми аж за город; і, приклонивши коліна на березі, помолились;
21:6 і, попрощавшись один з одним, увійшли в корабель, вони ж вернулись до дому.
21:7 Ми ж, скінчивши плаванне від Тира, пристали в Птоломаїдї, і, привитавши братів, пробули в них один день.
21:8 Назавтра ж, вийшовши ті що а Павлом, прибули в Кесарию; і, ввійшовши в господу Филипа благовістника, одного з семи, пробували в него.
21:9 Було ж у него четверо дочок дївчат, що пророкували.
21:10 Як же пробували там много днів, прийшов з Юдеї один пророк, на ймя Агав.
21:11 І, прийшовши до нас, і взявши пояс Павла, звязавши руки свої і ноги, рече: Так глаголе Дух сьвятий: Чоловіка, чий се пояс, оттак звяжуть у Єрусалимі Жиди, і видадуть у руки поганам.
21:12 Як же почули ми се, благали ми й тамешні, щоб не йшов він у Єрусалим.
21:13 Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи мені серце? я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса.
21:14 Як же він не дав себе вговорити, замовкли ми, кажучи: Нехай буде воля Господня.
21:15 По тих же днях, налагодившись, пустились у Єрусалим.
21:16 Ішли ж з нами й деякі з учеників із Кесариї, і вели одного Мнасона Кипрянина, старого ученика, в котрого б нам оселитись.
21:17 Як же прибули к Єрусалим, радо прийняли нас брати.
21:18 Назавтра прийшов Павел до Якова, прийшли ж і всі старші.
21:19 І, привитавши їх, розказував про все, що зробив Бог між поганами через служеннє його.
21:20 Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всі вони ревнителї закону.
21:21 Про тебе ж -дознались, що ти навчаєш відступлення від закону Мойсейового усіх Жидів між поганами, говорячи, щоб не обрізували дітей своїх, анї додержували звичаїв.
21:22 Що ж тепер (робити)? Конче зійдеть ся купа; прочують бо, що прийшов єси.
21:23 Зроби ж оце, що тобі скажемо: Є в нас чотири чоловіки таких, що мають на собі обітницю.
21:24 Узявши їх, очистись із ними, та й втрать ся на них, щоб обстригли голови; то й знати муть усї, що чого дознались про тебе, се ніщо, та що й ти ходиш у законі, хоронячи його.
21:25 Що ж до увірувавших поган, ми писали, присудивши, щоб такого нїчого вони не додержували, а тільки щоб хоронились ідолської жертви, та крові, та давленого, та блуду.
21:26 Тоді Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос.
21:27 Як же вже мало сім день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него,
21:28 гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всіх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се.
21:29 (Виділи бо Трофима ЄФесця у городі з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.)
21:30 І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу; і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері.
21:31 Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся.
21:32 Узявши він зараз воїнів і сотників побіг на них; вони ж, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла.
21:33 Приступивши ж тисячник узяв його і звелїв закувати в два ланцюги, і питав, хто він такий, і що зробив.
21:34 І деякі кричали одно, а инші друге між народом; і, не здолївши довідатись нічого певного за гуком, звелїв вести його в замок.
21:35 Як же дійшов до сходів, то прилучилось, що мало не несли його воїни задля натовпу народу.
21:36 Ішло бо за ним множество народу з криком: Страть його!
21:37 А, як мали вводити Павла в замок, рече він тисячнику: Чи дозволиш сказати що тобі? Він же каже: Чи вмієш по грецьки?
21:38 Чи не ти єси Єгиптянин, що перед сими днями зробив бунт та вивів у пустиню чотири тисячі народу розбишацького?
21:39 Рече ж Павел: Я чоловік Жидовин Тарсийський, славного города Киликиї житель; прошу тебе, дозволь менї промовити до народу.
21:40 Як же дозволив, тоді Павел, ставши на сходах, махнув рукою до народу, й як настало велике мовчаннє, промовив Жидівською мовою, говорячи:
22:1 Мужі брати й батьки, вислухайте тепер мов оправданнє перед вами.
22:2 Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.
22:3 І рече: Я справді чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож вв всї тепер.
22:4 Я сей путь гонив до смерте, вяжучи та віддаючи в темниці чоловіків і жінок;
22:5 яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх.
22:6 Стало ся ж мені, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба.
22:7 І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш?
22:8 Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? і рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш.
22:9 Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав мені.
22:10 Сказав же я: Що робити мені, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити.
22:11 Як же не бачив я від сяйва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск.
22:12 Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всіх тамешнїх Жидів,
22:13 прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тій ж години побачив його.
22:14 Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його.
22:15 Бо будеш сьвідком Йому перед усіма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.
22:16 А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.
22:17 І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню,
22:18 і видів Його, глаголючого мені: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене.
22:19 А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темниці та бив по школах тих, що вірували в Тебе.
22:20 І як пролилась кров СтеФана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його.
22:21 І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.
22:22 Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землі такого! не жити йому.
22:23 Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух,
22:24 звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него.
22:25 Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити?
22:26 Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин.
22:27 Прийшовши тисячник промовив до него: Скажи мені, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так.
22:28 І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому).
22:29 Зараз тоді відступили від него ті, що мали в него допитуватись; і тисячник злякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його закував.
22:30 Назавтра ж, хотівши довідатись певно, за що винуватять його, зняв з него кайдани, і звелїв прийти архиєреям і всій раді їх і, вивівши Павла, поставив перед ними.
23:1 Поглянувши ж Павел пильно на раду рече: Мужі брати, я жив у всій добрій совісті перед Богом до сього дня.
23:2 Архиєрей же Ананїя звелїв тим, що стояли перед ним, бити його в лице.
23:3 Тоді рече Павел до него: Бити ме тебе Бог, стїно побіляна; і ти сидиш, щоб судити мене по закону, а проти закону велиш мене бити?
23:4 Ті ж, що стояли, сказали: Ти архиєрея Божого злорічиш?
23:5 Рече ж Павел: Не знав я, брати, що се архиєрей: писано бо: Не казати меш лихого на князя народу твого.
23:6 Постерігши ж Павел, що одна часть (людей) Садукейська, а друга. Фарисейська, покликнув у раді: Мужі брати! я Фарисей, син Фарисеїв; за надію воскресення мертвих мене судять.
23:7 Як ж се промовив, постала незгода між Фарисеями та Садукеями; і розділилась громада.
23:8 Садукеї бо кажуть, що нема воскресення, ні ангела, ні духа, а Фарисеї визнають обох.
23:9 Постав же крик великий; і, вставши письменники части Фарисейської, змагались, говорячи: Нїчого лихого не знаходимо в чоловікові сему; коли ж дух промовив до него або ангел, то не воюймо з Богом.
23:10 І, як постала буча велика, тисячник, опасуючись, щоб вони не розірвали Павла, звелїв воїнам зійти, та, вхопивши його з посеред них, привести в замок.
23:11 Другої ж ночи став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати.
23:12 Як же настав день, зложивши змову деякі з Жидів, заклялись, говорячи, що ні їсти муть, ні пити муть, доки не вбють Павла.
23:13 Було ж більш сорока, що сю клятьбу зробили.
23:14 Приступивши вони до архиєреїв та старших, казали: клятьбою поклялись ми нїчого не їсти, доки не вбємо Павла.
23:15 Тепер же ви дайте знати тисячникові й раді, щоб завтра вивів його до вас, нїби хочете розвідатись пильнїще про справу його; ми ж, поки ще він наближить ся, готові будемо вбити його.
23:16 Прочувши ж син сестри Павлової про їх задум на него, прийшовши і ввійшовши в замок, сказав Павлові.
23:17 Покликавши ж Павел одного з сотників, рече: Одведи хлопця сього до тисячника; має бо щось сказати йому.
23:18 Він же, взявши його, повів до тисячника, й каже: Вязник Павел, покликавши мене, просив привести до тебе сього хлопця; має бо щось сказати тобі.
23:19 Узявши ж його за руку тисячник, і відійшовши на самоту, питав його: Про що ти маєш звістити мені?
23:20 Він же каже, що Жиди змовились просити тебе, щоб завтра привів Павла до них у раду, наче б хотіли лучче розпитатись про него.
23:21 Ти ж не слухай їх: засїдаєть ся бо їх на него більш сорока чоловік, що закляли ся не їсти й не пити, доки не вбють його; і тепер готові вони, дожидаючи від тебе обіцянки.
23:22 Тисячник же відпустив хлопця, звелівши нікому не казати, що се виявив єси передо мною.
23:23 І, покликавши двох із сотників, каже: Наготовте дві сотні воїнів, щоб ішли в Кесарию, та сїмдесять комонників, та дві сотні стрельцїв на третю годину ночи;
23:24 і скотину наготовити, щоб, посадивши Павла, одвели цілого до старости Феликса.
23:25 Написав же й лист такого змісту:
23:26 Клавдий Лизия вельможному старості Феликсові: радуй ся.
23:27 Чоловіка сего Жиди схопили і мали вбити; я ж, пристигши з військом, одняв
23:27 довідавшись, що він Римлянин.
23:28 Хотівши ж довідатись про причину, за що обвинували його, увів його в раду їх,
23:29 і знайшов, що обвинували його про питання закону їх, та ніякої вини, достойної смерти або кайданів, нема в йому.
23:30 Як же сказано менї про зраду, що мала бути од Жидів на чоловіка сього, зараз післав я його до тебе, звелівши і винувателям його говорити перед тобою, що мають на него. Бувай здоров.
23:31 Воїни ж, як звелено їм, узявши Павла, повели в ночі в Антипатриду.
23:32 А назавтра, зоставивши комонників ійти з ним, вернулись у замок.
23:33 Вони ж, ввійшовши в Кесарию і оддавши лист старості, поставили перед ним і Павла.
23:34 Прочитавши ж староста і спитавши, з якої він країни, та довідавшись, що з Киликиї,
23:35 слухати му тебе, каже, як прийдуть винувателї твої. І звелїв стерегти його в преториї Іродовій.
24:1 По пяти ж днях прийшов архиєрей і Ананїя з старшими і з речником, Тертидом якимся, і озвались вони перед старостою проти Павла.
24:2 Як же покликано його, почав винувата Тертил, говорячи: Дознаючи через тебе великого впокою і всякого добра, що стало ся народові сьому за твоїм дбаннєм,
24:3 завсїди і всюди приймаємо (се), вельможний Феликсе, з усякою дякою.
24:4 Та, щоб довго тобі не докучати, благаю вислухати нас у коротці, твоєю ласкою.
24:5 Знайшли бо ми, що чоловік сей зараза, й зачинщик бучи між усїма Жидами по вселенній, і ватажок Назорейскої єресі,
24:6 що й церкву зважив ся опоганити; ми його й узяли, й хотіли по нашому закону судити.
24:7 Пристигши ж Лизия тисячник, з великим насильством узяв його з наших рук,
24:8 звелівши винувателям його йти до тебе. Від него можеш сам, як схочеш, про все дознатись, за що ми винуємо його.
24:9 Пристали ж (на се) й Жиди, говорячи, що се так єсть.
24:10 Озвав ся Павел, як кивнув йому староста говорити: Знаючи від многих літ тебе суддею народові сьому, тим раднїщ про себе відповідаю.
24:11 Ти можеш розвідатись, що не більш, як дванайпять днів, відколи я прийшов поклонитись у Єрусалим.
24:12 Та й ні в церкві не знайшли мене, щоб я до кого промовляв, або робив усобицю в народі, нї по школах, нї в городі;
24:13 анї довести мені не можуть, у чому тепер винують мене.
24:14 Визнаю ж тобі се, що в сьому путю, котрий вони звуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по закону і що в пророках написане,
24:15 маючи надію в Бозї, чого й самі оці сподївають ся, що має бути воскресеннє мертвих праведних і неправедних.
24:16 На те я й подвизаюсь, щоб мати по всяк час чисту совість перед Богом і людьми.
24:17 По многих же лїтах прийшов я зробити милостиню народові моєму та приноси.
24:18 У сьому знайшли мене очищеного в церкві, - ані з натовпом, анї з бучею, - деякі Жиди з Азиї,
24:19 котрим би треба перед тебе прийти й винувати, коли б що мали проти мене.
24:20 Або самі оці нехай скажуть, чи знайшли в менї яку неправду, як стояв я перед радою,
24:21 окрім одного голосу сього, котрим покликнув, стоячи між ними, що за воскресеннє мертвих я суд приймаю сьогоднї од вас.
24:22 Вислухавши ж се Феликс, відослав їх, докладнїщ довідавшись про путь сей, говорячи: Як Лизия тисячник прийде, розберу вашу справу.
24:23 І звелїв сотникові стерегти Павла, й давати волю, і нікому з його знакомих не забороняти послугувати Або приходити до него.
24:24 По кількох же днях, прибувши Феликс із жінкою своєю Друзилого, Жидівкою, покликав Павла, і слухав його про віру в Христа.
24:25 Як же говорив він про правду і здержанне, і про суд, що має бути, злякавшись Феликс, озвав ся: Тепер годі, іди; мавши час, по кличу тебе.
24:26 До того ж сподївав ся, що й грошей здобуде від Павла, щоб випустив його, тим же й часто прикликаючи його, бесідував з ним.
24:27 Як же скінчилось два роки, перемінив Феликса Порцій Фест, а Феликс хотячи угодити Жидам, оставив Павла закованого.
25:1 Прибувши ж Фест у ту країну, по трох днях пійшов у Єрусалим з Кесариї.
25:2 І явились перед ним архиєреї та значні з Жидів проти Павла, й благали його,
25:3 просячи ласку в него, щоб післав його в Єрусалим, змовившись, щоб його вбити на дорозї.
25:4 Фест же відказав, що Павла стережуть у Кесариї, і що він сам незабаром має пійти (туди).
25:5 Которі ж з між вас, каже, згідні в сьому, нехай ідуть зо мною, і коли що є в сьому чоловікові, нехай винують його.
25:6 І, пробувши у них більш десяти днів, прибув у Кесарию; назавтра ж сівши на судищі, звелїв привести Павла.
25:7 Як же прийшов він, обступили (його) Жиди, що прийшли з Єрусалиму, приносячи на Павла многі і тяжкі вини, котрих не змогли довести.
25:8 А він відказав, що нї проти закону Жидівського, нї проти церкви, нї проти кесаря нічого не провинив.
25:9 Фест же, хотівши Жидам угодити, озвавшись, каже Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там судитись передо мною в сьому?
25:10 Рече ж Павел: Я стою перед судищем кесаревим; там маю суд приймати. Жидів нічим не скривдив я, як і ти добре знаєш.
25:11 Коли я не прав і зробив що достойне смерти, не відмовляюсь і вмерти; коли ж нема в менї нїчого, чим мене сї винують, нїхто не може мене їм видати. Покликуюсь до кесаря.
25:12 Тодї Фест, поговоривши з радою, відказав: Ти покликуєш ся до кесаря, до кесаря й пійдеш.
25:13 Як же минуло днїв кілька, Агриппа цар та Верникия прибули в Кесарию витати Феста.
25:14 А як пробули тут многі днї, предложив Фест цареві Павлову справу, говорячи: Є (тут) один чоловік, оставлений вязнем од Феликса;
25:15 про него, як прибув я в Єрусалим, обявили архнєреї та старші Жидівські, доповняючись суду на него.
25:16 Відказав я їм, що се не Римський звичай, видавати кого на смерть перш, ніж обвинувачений мати ме винувателїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини.
25:17 Як же зійшлись вони сюди, я, не роблячи жадної проволоки, сївши другого дня на судищі, звелїв привести чоловіка.
25:18 Обступивши його винувателї, нїякої вини не принесли, про які я думав,
25:19 були ж між ними деякі змагання про марновірство їх та про якогось Ісуса, що вмер, про котрого казав Павел, що Він живий.
25:20 Я ж, сумніваючись про се змаганнє, сказав: коли хоче, нехай іде в Єрусалим і там судить ся про се.
25:21 Як же Павел покликнув ся, щоб його задержано до розсуду Августа, звелїв я держати його, доки одішлю до кесаря.
25:22 Агриппа ж каже до Феста: Хотїв би й я чоловіка сього послухати. Він же: Завтра, каже, чути меш його.
25:23 Назавтра ж, як прийшов Агриппа та Верникия з великою пихою та ввійшли в судову палату з тисячниками та городськими переднїми мужами, звелїв Фест привести Павла.
25:24 І каже Фест: Агриппо царю і всї мужі, що сидите з нами, гляньте на сього, про котрого все множество Жидів озвалось до мене в Єрусалимі, гукаючи, що не треба йому жити більш.
25:25 Я ж, зрозумівши, що нїчого достойного смерти він не зробив, а як і (сам) він покликнув ся до Августа, то й присудив я післати його.
25:26 Про него ж нїчого докладного писати панові не маю. Тим привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Агриппо, щоб зробивши розпит, мав що написати.
25:27 Нерозсудливо бо мені здаєть ся післати вязника, а яка вина на нему, не означити.
26:1 Агрнппа ж каже до Павла: Дозволяєть ся тобі за себе говорити. Тодї Павел відповів, простягши руку:
26:2 Про все, в чому винують мене Жиди, царю Агриппо, вважаю себе за щасливого, маючи відповідати сьогоднї перед тобою,
26:3 а й надто, що ти сьвідомин всіх звичаїв Жидівських і перепитів. Тим благаю тебе вислухати мене терпиливо.
26:4 Яке ж було життє моє з малку від почину між народом моїм у Єрусалимі, знають усї Жиди,
26:5 знаючи мене здавна (коли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри.
26:6 А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на суді,
26:7 котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди.
26:8 Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих?
26:9 Менї справдї й самому здавалось, що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити.
26:10 Що й робив я в Єрусалимі, і многих сьвятих замикав у темниці, прийнявши власть од архивреїв, а як убивали їх, давав мій голос.
26:11 І по всїх школах часто караючи їх, примушував хулити; і превельми лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах.
26:12 І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв,
26:13 ополуднї, парю, в дорозї видів я з неба сьвітло над сявво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною.
26:14 Як же всї ми попадали на землю, почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти).
26:15 Я ж сказав: Хто єси, Господи? Він же рече: Я, Ісус, котрого ти гониш.
26:16 Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі,
26:17 вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю,
26:18 відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленне гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.
26:19 Тим, дарю Агриппо, не протививсь я небесному видінню,
26:20 а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всій землі Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи діла, достойні покаяння.
26:21 За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотіли вбити.
26:22 Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нічого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойеей:
26:23 що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам.
26:24 Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять.
26:25 Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю.
26:26 Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось.
26:27 Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш.
26:28 Агриппа ж каже до Павла: О, мало не вговорив єси мене бути Християнином.
26:29 Павел же рече: Бажав би я від Бога, щоб чи за малий чи за довгий (час) не тільки ти, та й усї, хто чує мене сьогодні, стались такими, як я, окрім оцїх кайданів.
26:30 І, як промовив се, устав цар і игемон і Вереникия і ті, що сиділи з ними,
26:31 і, одійшовши на бік, розмовляли між собою, говорячи, що нічого смерти достойного не робить чоловік сей.
26:32 Агриппа ж каже Фестові: Можна було б випустити сего чоловіка, коли б не покликав ся до кесаря.
27:1 Якже присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юдию, Августової роти.
27:2 І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.
27:3 А другого дня пристали в Сидонї. Й обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.
27:4 А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні.
27:5 І, перепливши море, що проти Киликиї та ПамФилиї, прибули в Мири Ликийські.
27:6 А там знайшовши сотник корабель Александрииський, що плив в Італию, посадив нас на него.
27:7 Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під, Крит проти Салмона,
27:8 і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.
27:9 Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже піст минув, то радив Павел,
27:10 кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.
27:11 Сотник же керманичеві і властителеві корабля довіряв більш, ніж тому, що сказав Павел.
27:12 Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна. б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристані Крицькій, що лежить між вітром полуденнім і західнїм.
27:13 Як же повіяв полуденнїй вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.
27:14 Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.
27:15 Як же підхопило корабля і неможна було противитись вітрові, то віддались ми
27:15 і носило нас.
27:16 На остров же якийсь набігши, званий Кдавда, на силу здолїли удержати човна,
27:17 котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.
27:18 А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.
27:19 А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.
27:20 Як же нї сонце, ні зорі не являлись многі дні, і надягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.
27:21 Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.
27:22 А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.
27:23 Явив ся бо мені сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,
27:24 глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усіх тих, що плинуть з тобою.
27:25 Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано мені.
27:26 Мусимо бо до острова якогось пристати.
27:27 Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;
27:28 і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.
27:29 І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.
27:30 Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, ніби хочуть кинути якоря з носу,
27:31 сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.
27:32 Тоді воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.
27:33 Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогодні чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нічого не ївши.
27:34 Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.
27:35 Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усіма, і переломивши почав їсти.
27:36 Тоді повеселішали всі, і вони прийняли їжу.
27:37 Було ж нас у кораблї всіх двісті сїмдесять і шість душ.
27:38 А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.
27:39 Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.
27:40 І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.
27:41 Попавши ж на місце двоеморське, загрузилй корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.
27:42 Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втік.
27:43 Сотник же, хотівши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелів, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,
27:44 а остальнї, - хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всі спаслись на землю.
28:1 Спасши ся ж довідались, що остров зветь ся Мелит.
28:2 Чужоземці ж показали нам не мале милосерде: розложнвши бо багатте, прийняли всіх нас задля дощу, що йшов, і задля холоду.
28:3 Як же набрав Павел оберемок хворосту і положив на огнище, вибігши від жару гадина, почепилась на руцї в него.
28:4 Побачивши чужоземці, що зьвірюка висіла з руки його, говорили між собою: Певно сей чоловік убийця, що спас ся з моря, та суд (богів) не дав йому жити.
28:5 Він же, струснувши гадюку в огонь, не дізнав ніякого лиха.
28:6 Вони ж дожидали, що він мав опухнути або зараз упаде мертвий; як же довго дожидались і бачили, що ніякого лиха йому не сталось, перемінивши думки, казали, що се Бог.
28:7 Навкруги ж сього місця були землі першого на острові, на ймя Публия. Він, прийнявши нас, три дні поприятельски гостив.
28:8 І сталось, що батько Публиїв лежав, болїючи на пропасницю та на живіт. Приступивши до него Павел, помоливсь і, положивши руки на него, сцїлив його.
28:9 Як се стало ся, то й инші на острові, що мали недуги, приходили та й сцїлялись.
28:10 Вони і великою честю пошанували нас, а як ми відпливали, надавали, чого нам треба (було).
28:11 По трох же місяцях одвезлись ми кораблем Александрийським, надписаним Диоскур, що зимував на острові,
28:12 і припливши в Сиракузу, пробули (там) три дні.
28:13 А звідтіля відпливши, прибули в Регию, і за один день, як настав полуденний вітер, прийшли другого дня в Путеоли,
28:14 де знайшовши братів, ублагані були від них перебути у них сім день; і так прийшли в Рим.
28:15 Звідтіля, почувши брати про нас, повиходили назустріч нам аж до Апиєвого торгу та Трох Гостинниць. Побачивши їх Павел і подякувавши Богу, набрав ся сьмілости.
28:16 Як же прийшли ми в Рим, сотник передав вязнику воїводї; Павлу ж дозволено жити окреме з воїном, що стеріг його.
28:17 Стало ся ж по трох днях, скликав Павел первих із Жидів, і, як посходились вони, рече до них: Мужі брати, нічого не зробивши противного народові або звичаям отцївським, передай я, яко вязник, у рука Римлянам.
28:18 Розпитавши вони мене, хотїли випустити, бо ніякої вини смерти не було в мені.
28:19 Як же противились Жиди, був я змушений покликатись до кесаря, не яко би мав чим обвинувати нарід мій.
28:20 Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надію Ізраїлеву залізом сим оковано мене.
28:21 Вони ж промовили до него: Ми анї письма про тебе не одержували з Юдеї, анї прийшовши хто з братів, звістив або сказав про тебе що лихе.
28:22 Та бажаємо від тебе чути, що ти думаєш; бо про сю єресь відоме нам, що всюди противлять ся їй.
28:23 Призначивши ж йому день, поприходили до него в оселю многі, і викладував він їм, сьвідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й з закону Мойсеевого й з пророків, од ранку до вечера.
28:24 І деякі увірували в слова його, а инші не увірували.
28:25 І, будучи в незгоді між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших,
28:26 глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите:
28:27 бо серце сього народу затверділо, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не виділи очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх.
28:28 Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасенне Боже вони чути муть.
28:29 І, як промовив сї слова, пійшли Жиди, маючи велике змаганнє між собою.
28:30 Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хаті своїй, і приймав усїх, хто приходив до него,
28:31 проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони.